Тема. Гетьманщина наприкінці XVII — на початку XVIII ст.

Основні поняття: «Коломацькі статті», «значкові й значні військові товариші».

У другій половині XVII ст. загострюється протистояння між трьома державами:

Росією, Польщею та Туреччиною. Об’єктом їхніх зазіхань були українські землі. Це призводить до ще більшого ослаблення Гетьманщини, спустошення Правобережжя, розколу українських земель. У 1681 р., намагаючись припинити протистояння, Росія та Туреччина уклали Бахчисарайський мирний договір. За його умовами під контролем Туреччини опинилися Південна Київщина, Брацлавщина та Поділля, а Росія отримала Лівобережну Україну з Києвом, Васильковом, Трипіллям, а також Запорожжя. Територія між Дністром і Бугом протягом 20 років мала залишатися нейтральною та незаселеною. Як розгорталися події надалі в російсько-польсько-турецькому протистоянні, ми з’ясуємо на сьогоднішньому уроці.

Робота із таблицею

«Вічний мир» між Польщею і Росією (1686 р.)
• Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запоріжжя, Чернігово-Сіверську землю. • Польська сторона відмовлялася від зазіхань на Київ, за що отримувала відшкодування. • Брацлавщина і Київщина ставали нейтральною зоною. • Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Польщі. • Поділля залишалося під владою Туреччини

Завдання

1. Між якими державами було укладено «Вічний мир»? У чому полягав його зміст? Які він мав наслідки для України?

2. Покажіть на карті, як і між якими державами розподілялися українські землі за умовами цього миру.

«Вічний мир» суттєво ускладнив становище лівобережного гетьмана

І. Самойловича.

До того ж сам гетьман у цей час зробив чимало помилкових кроків, які підірвали його престиж та авторитет. Безмежне користолюбство І. Самойловича, його самовладдя, призначення на посади полковників найближчих родичів, підпорядкування української церкви Московському патріархові призвели до старшинської змови, яка завершилася арештом і засланням гетьмана до Сибіру. Приводом для розправи над гетьманом послужив невдалий Кримський похід.

Робота з документами

Документ 1. Зі спогадів шотландського генерала Патріка Гордона про обрання гетьманом Івана Мазепи

«25-го виступили в поле неподалік від козацького табору вибрані полки та стрільці... Близько 10-ї години з великого табору прибув генералісимус з боярами й визначними людьми перед військо. Вони подалися до шатра..., наказали принести всі знаки гетьманської влади й покласти на малий стіл, накритий дорогим килимом... Усім козакам наказали стати кругом. По тому визначні з них подалися разом з боярами до шатра-каплиці. Після молитов, що тривали приблизно чверть години, всі вийшли з шатра. Генералісимус сказав козакам, що царі, згідно зі старим звичаєм, дозволили їм обрати вільними голосами гетьмана. Він зажадав, щоб вони ухвалили рішення. Спочатку запанувала коротка тиша. Але згодом почулися голоси, що хочуть обрати Мазепу. Це скоро поширилося, і всі почали кричати, що хочуть Мазепу на гетьмана. Генералісимус запитав визначних козаків, кого вони хотіли б мати за гетьмана.

Усі одностайно відповіли, що хочуть Мазепу». (Власов В. Історія України. 8 клас: Навчальний посібник. — К.: А.С.К., 2000. — С. 186–187)

Документ 2. М. С. Грушевський про обрання гетьманом Івана Мазепи

«Тим часом на першу вість про арешт Самойловича у війську і по полках почалися розрухи против старшини: в таборі під Кодаком прилуцькі козаки вкинули свого полковника і суддю полкового в огонь і засипали землею; в Гадяцькім полку побили декого з старшини, в інших громили старшину... — приятелів гетьмана бувшого. Тому старшина спросила скорше вибрати гетьмана... Очевидно, справа вибору була облажена наперед — Іваном Мазепою. Він пообіцяв Голіцину за своє обрання 10 тис. рублів, і під впливом всесильного тоді Голіцина його кандидатура не стріла ніяких перепон». (Грушевський М. С. Ілюстрована історія України. — К.: Наукова думка, 1992. — С. 335)

Завдання

1. Порівняйте ці два документи й визначте, чи однаково автори характеризують процес обрання гетьманом Івана Мазепи. Чому?

2. Чи позначилась на церемонії виборів колоніальна московська політика щодо України? Свою відповідь обґрунтуйте.

Своє правління новий гетьман розпочав як політик промосковської орієнтації. Про це свідчать підписані ним «Коломацькі статті», які регламентували українсько-російські відносини.

Робота з таблицею

«Коломацькі статті» 1687 р.
• Значно розширювалась російська присутність в Україні та обмежувалася козацька автономія. • Гетьман не мав права без царського указу зміщувати з посад козацьку старшину. • У Батурині при гетьмані розташовувався московський стрілецький полк. • Війську Запорозькому заборонялося зноситися з чужоземними державами, вести торгівлю з Кримом. • Козацька верхівка мала сприяти українсько-російським шлюбам. • Стверджувалося, що «Малоросийский край» є частиною «их царського Пресветлого Величества Самодержавной державы»

Завдання

1. Які обмеження прав гетьмана і старшини було передбачено в «Коломацьких статтях»?

2. Чим вони відрізнялися від попередніх угод гетьманів з російським урядом?

3. Порівняйте «Коломацькі статті» 1687 р. з Глухівськими статями 1669 р.

Далі вчитель пропонує учням детально ознайомитися з історичною постаттю Івана Мазепи за допомогою джерел інформації. На опрацювання учнями виносяться різноманітні джерела інформації: документи, спогади, уривки з праць істориків, ілюстрації. Вони повинні уважно їх проаналізувати й виконати поставлені завдання. Цей вид роботи виконується всім класом.

Історична довідка

Іван Мазепа

• Народився на Київщині 1639 р. в селі Мазепинці в сім’ї українського шляхтича.

• Навчався в Києво-Могилянській академії та єзуїтській колегії у Варшаві та Полоцьку, служив при дворі польського короля Яна ІІ Казимира, певний час перебував за кордоном, де вивчав іноземні мови, військову справу, дипломатію.

• Був одним із прибічників гетьмана Дорошенка, обіймав посади генерального писаря та генерального осавула.

• Був гетьманом України з 1687 до 1708 року, прагнув подолати наслідки Руїни, об’єднати всі українські землі під владою одного гетьмана, зберегти українську державність, піднести господарське і культурне життя.

• Але неспроможність знайти підтримку серед населення і складність зовнішньополітичної ситуації завадили здійсненню його грандіозних планів.

• Помер у вигнанні на території Молдавії у 1709 р.

Документ 3. М. Аркас про Івана Мазепу

«Здається, до Мазепи було прихильне козацтво. Зважаючи на його попередню службу, на те, що він знався у тогочасних справах, на те, що був добре освічений і відомий поміж козаками, то його й настановили гетьманом після Самойловича». (Козацькі ватажки та гетьмани України. — Львів, 1995. — С. 99)

Документ 4. Із листа французького дипломата Жана Балюза

«Він вельми полюбляє оздоблювати свою розмову латинськими цитатами, а щодо досконалості знання цієї мови може суперничати з найкращими нашими отцями єзуїтами. Його мова взагалі добірна й чепурна; щоправда, під час бесіди більше воліє мовчати та слухати інших. При його дворі — два лікарі німці, з якими Мазепа розмовляв їхньою мовою, а з італійськими майстрами, яких є кілька в гетьманській резиденції, говорив італійською мовою. Я розмовляв із господарем України польською та латиною, бо він запевняв мене, що недостатньо володіє французькою, хоча замолоду відвідав Париж і Південну Францію, був на прийомі в Луврі. Не знаю тільки, чи в цьому твердженні нема якоїсь особливої причини, бо сам бачив у нього газети французькі й голландські.

Розмова з ним дуже приємна: він має великий досвід у політиці, на противагу московітам, стежить і знає, що діється в чужоземних країнах.

Він показував мені свою колекцію зброї, одну з найкращих, що я бачив у житті, а також добірну бібліотеку, де на кожному кроці видно латинські книжки.

Кілька разів я дуже обережно навертав розмову на сучасну політичну ситуацію. Але мушу зізнатися, що нічого певного з цього володаря невитягнути. Належить він до тих людей, які воліють або зовсім мовчати, або говорити й не сказати. Все ж таки гадаю, що навряд чи любить московського царя, бо ні слова не сказав, коли я йому скаржився на московське життя». (Власов В. Історія України. 8 клас: Навчальний посібник. — К.: А.С.К., 2000. — С. 180)

Документ 5. Із листа французького дипломата Жана Балюза

«Принц Мазепа вже поважного віку... Вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі й білі, як у жінки, хоча тіло міцніше, ніж тіло німецького рейтара, вершник з нього знаменитий. Він дуже поважаний і гордий. Мало шанує тих, хто ним володіють. Привернув Мазепа козаків до себе твердою владою, великою воєнною відвагою та розкішними прийомами у своїй резиденції для козацької старшини. Я був свідком одного прийому, в якому багато дечого на польський зразок». (Сас П. М. Історія України. 16–18 ст. — Львів: Дивосвіт, 2001. — С. 206)

Документ 6. Пісня на слова І. Мазепи «Ой горе тій чайці»

Ой горе тій чайці,

Чаєчці-небозі,

Що вивела чаєняток

При битій дорозі.

Ой ішли чумаки,

Весело співали

І чаєчку ізігнали,

Чаєнят забрали.

А чаєчка в’ється,

Об дорогу б’ється,

К сирій землі припадає,

Чумаків благає.

— Ой ви, чумаченьки,

Ви ще молоденькі,

Верніть моїх чаєняток,

Вони ще маленькі!

— Ой чаєчко наша,

Неправдонька ваша,

Поварили чаєняток,

Добра була каша!

— Бодай ви, чумаки,

Щастя не діждали,

Бо ви моїх дрібних діток

Із гнізда забрали!

Бодай ви, чумаки,

На Дон не сходили,

Що ви моїх дрібних діток

В каші поварили!

Завдання

1. На підставі джерел інформації визначте відомості, що свідчать про високий рівень освіченості та великий політичний досвід гетьмана Мазепи.

2. Схарактеризуйте його риси характеру.

3. Як ви вважаєте, чому саме І. Мазепу було обрано гетьманом на Лівобережжі в даній політичній ситуації?

4. Які особисті якості сприяли його тривалому перебуванню при владі?

Вже на початку гетьманування доля підготувала Мазепі серйозне випробування.

У 1689 р. на російський трон заступає новий цар — Петро І. Домігшись аудієнції царя, він підніс йому щедрі дари (тільки шабля, подарована Петру І, коштувала 2 тис. крб.), а демонстрацією покори (стояв навколішки перед царем, доки його силою не підвели), критикою його попередніх патронів («лютий ворог князь Голіцин») гетьман досяг своєї мети і завоював прихильність російського царя. Пізніше Петро І зауважить у розмові з І. Мазепою: «Коли б у мене всі слуги були схожі на тебе, я був би найщасливішою людиною наземлі!»

Завдання

1. Прокоментуйте факти, викладені в розповіді.

2. Чим можна пояснити дії Івана Мазепи?

3. Як ви оцінюєте таку його поведінку? Сформулюйте свою думку з цього питання.

Політика Івана Мазепи
Зовнішня Внутрішня
• Намагався зберегти автономіюУкраїни. На початку свого гетьманування великі надії в цьому покладав на Москву. А згодом став протидіяти наступу російського уряду на українську автономію. • Сподівався об’єднати під своєю владою всі українські землі, поширивши владу гетьмана на Правобережну Україну, що булла під владою Польщі, і степову Україну, якою володіли Крим і Туреччина. • Негативно ставився до союзу з Польщею та Туреччиною • Розбудувати Україну за західноєвропейським зразком, зберігши при цьому козацький устрій. • Намагався піднести роль гетьмана, козацької старшини, продовжив створення козацької еліти — крім бунчукових товаришів, в його оточенні з’явилися значкові й значні військові товариші. • Проводив велику культурно-освітню політику, дбав про розвиток освіти, науки, мистецтва, книгодрукування. • Період його гетьманування — це час відродження України, час її економічного, політичного й культурного поступу

Завдання

1. Яку внутрішню політику проводив Іван Мазепа? Якою була його основна мета в цьому напрямку?

2. Визначте основні засади його зовнішньої політики.

3. На яку з держав він орієнтувався на початку свого гетьманування? Чому?

Документ 7. О. Субтельний про культурно-просвітницьку діяльність

Івана Мазепи

«...Мазепа скеровує значну частину своїх прибутків на розвиток релігії та культурних установ. Ревний покровитель православ’я, він будує по всій Гетьманщині цілу низку чудових церков, споруджених у пишному стилі, що його часом називають мазепинським, або козацьким, бароко.

За Мазепиного гетьманування Києво-Могилянська академія змогла завдяки його підтримці спорудити нові корпуси і збільшити до 2 тис. кількість студентів. Крім того, він заснував багато інших шкіл і друкарень, щоб «українська молодь могла в повну міру своїх можливостей користуватися благами освіти». (Субтельний О. Україна. Історія. — К.: Либідь, 1991. — С. 147–148)

Завдання

1. У чому полягала культурно-просвітницька політика гетьмана І. Мазепи?

2. Як ви вважаєте, культурницька діяльність І. Мазепи — це меценатство чи один із напрямів його загальнодержавної політики? Свою думку обгрунтуйте.

3. Розгляньте споруди, які були зведені за кошти Івана Мазепи, і визначте основні риси мазепинського бароко.

Документ 8. М. Аркас про другий Кримський похід

«У березолі (березні) 1689 р. 112 000 московського війська, знов під проводом князя Голіцина, виступило у похід, а 20 квітня пристав до них і гетьман з козаками. 20 травня дійшли до Перекопу, але останні дні були дуже важкі для московського війська через спеку і через те, що татари покидали й попалили свої села, — ніде не було ніякого пристановища.

Голіцин побачив, що дуже довго стояти перед Перекопом незручно, то й почав перемовлятися з Кримським ханом, але ні до чого вони не домовилися, і другого дня Голіцин повернув назад. Татари своїми наскоками іззаду дуже турбували військо. 24 червня дійшли так до берегів річки Коломак, і звідтіль Мазепа зі своїм військом повернув на Гетьманщину, а Голіцин пішов до Москви». (Козацькі ватажки та гетьмани України. — Львів, 1991. — С. 100)

Завдання

1. Як ви вважаєте, з якою метою Москва організувала другий Кримський похід?

2. Які наслідки він мав?

Тема. Правобережна Україна наприкінці XVII — на початку XVIII ст.

Позначте правильні твердження знаком «+», а неправильні знаком — «–».

1. «Вічний мир» був укладений між Туреччиною і Росією у 1687 році.

2. «Вічний мир» суттєво покращив становище лівобережного гетьмана

І. Самойловича і сприяв посиленню його влади у Гетьманщині.

3. Після невдалого Кримського походу 1687 р. старшинська верхівка передала князю Голіцину листа, в якому звинуватила Самойловича у зраді.

4. 25 липня 1688 р. на козацькій раді, що відбулася на річці Коломак, гетьманом Лівобережної України було обрано генерального писаря Івана Мазепу.

5. «Коломацькі статті» регламентували українсько-польські відносини.

6. «Коломацькі статті» значно розширювали російську присутність в Україні та обмежували козацьку автономію.

7. Іван Мазепа був гетьманом України з 1687 до 1708 року, прагнув подолати наслідки Руїни, об’єднати всі українські землі під владою одного гетьмана, зберегти українську державність, піднести господарське і культурне життя.

8. І. Мазепа хотів розбудувати Україну за західноєвропейським зразком, зберігши при цьому козацький устрій.

9. У березні 1691 р. московське військо під проводом князя Голіцина виступило у другий Кримський похід, пристав до них і гетьман І. Мазепа з козаками.

10. Мазепа намагався піднести роль гетьмана, козацької старшини, продовжив створення козацької еліти — в його оточенні з’явилися значкові й значні військові товариші.

Після поразки Української революції подальшу долю українських земель визначали сусідні держави — Польща, Росія та Туреччина. Згідно з умовами Бахчисарайського договору (1681), територія між Дністром і Бугом 20 років мусила залишатися нейтральною й незаселеною. Проте Польща і Туреччина вдалися до колонізації цих земель.

Ян Собеський видав 1684 р. універсал, що дозволяв козацькі поселення на південь від Росі. Наступним кроком Польщі стала ухвала сейму 1685 р. про поновлення на території колишніх українських полків козацьких прав та вольностей, внаслідок якої відродилися Богуславський, Брацлавський, Корсунський та Білоцерківський полки.

Яну Собеському потрібне було сильне козацьке військо. Він розумів, що без нього важко буде захистити Річ Посполиту від турецькотатарської загрози, а також утримати у своїх руках правобережні українські землі. Тому король вирішив узаконити територіальне козацьке військо на землях Правобережної Наддніпрянщини.

Протягом 1684–1685 рр. було створено чотири територіальні козацькі полки. Богуславський полк очолив полковник Самусь (Самійло Іванович), Брацлавський полк очолив Андрій Абазин, Корсунський — Захар Іскра, Фастівський (Білоцерківський) — Семен Палій.

Відновлення козацького устрою на Правобережжі спричинило швидке заселення українських земель, що були спустошені безперервними війнами. Створення козацьких полків у Правобережній Україні відроджувало традиції національного державотворення в цьому регіоні.

Завдання

Як ви думаєте, чому польський уряд дозволив відновити козацтво на Правобережній Україні?

Робота з таблицею

Передумови відродження козацта на Правобережжі
• Родючість земель правобережжя, сприятливі кліматичні умови. • Потреба Польщі у сильному козацькому війську для захисту Правобережжя від турецько-татарської агресії. • Необхідність тримати в покорі українське населення

Після завершення війни між Польщею та Туреччиною у 1699 р. потреба у козацькому війську зникла, і тому польський сейм прийняв рішення про ліквідацію правобережного козацтва.

У 1699 р. Річ Посполита й Османська імперія підписали Карловицьке перемир’я. За ним турки відмовилися від претензій на Правобережну Україну. Для польської шляхти відкрилася дорога до своїх колишніх маєтків. Козацтво стало кісткою в горлі для шляхтичів і польської влади.

У 1699 р. сейм прийняв ухвалу про ліквідацію козацького війська на території Правобережжя. Гетьманові Самусю, полковникам Палію, Абазину, Іскрі та Барабашу наказали розпустити полки. Проте Семен Палій та інші полковники не підкорилися. Невдовзі в руках Палія опинилося Київське і Брацлавське воєводства. Розпочалася запекла боротьба проти польського панування.

Завдання

Якими були причини національно-визвольного повстання на Правобережжі у

1702–1704 рр.?

Історична довідка

Семен Палій

• Справжнє прізвище Гурко. Народився в містечку Борзна на Чернігівщині в міщанській родині.

• Навчався в Києво-Могилянській колегії, в 70-х роках XVII ст. подався на Запоріжжя, де відзначився військовими та організаторськими здібностями.

• Загін козаків, ним очолюваний, брав участь у розгромі турків під Віднем, за ці події отримав прізвисько «віденський богатир».

• У 1685 році разом з А. Абазином і З. Іскрою отримав дозвіл перейти на малозаселену територію Правобережжя.

• Під його проводом частина Правобережжя фактично звільнилася з‑під влади польської шляхти, тут було запроваджено полково-сотенний устрій.

• У 1699 р. польський уряд прийняв постанову про ліквідацію козаччини, що призвело до розгортання на Правобережжі національно-визвольного повстання під проводом С. Палія, яке поширилося на значну територію.

• Август ІІ звернувся до Москви з проханням допомогти придушити повстання. З цією метою війська І. Мазепи ступили на Правобережжя, зайняли Київщину і Волинь.

• 1704 р. С. Палій був заарештований, засланий до Сибіру.

Палій звернувся до царя, а також І. Мазепи з пропозицією приєднати Правобережжя до Гетьманщини. Проте російський уряд відхилив цю пропозицію, оскільки боявся порушувати умови «Вічного миру» 1686 р.

Польська ж шляхта була невдоволена зміцненням козацьких порядків на Правобережжі. Періодично виникали сутички козаків Палія з польськими підрозділами. На межі XVII–XVIIІ ст. ці сутички переросли у справжню війну. Визвольну боротьбу проти польсько-шляхетського панування аж до середини 1704 р. очолював Палій.

Повстання проти польського панування вибухнуло влітку 1702 р. На Правобережжі. Сучасники називали його «другою Хмельниччиною». Розпочалося воно з селянських заворушень на Поділлі і Брацлавщині. (Показати ці території на карті). Потім вогонь повстання охопив Київщину та Східну Волинь, Білу Церкву. До повстання приєдналися Самусь, А. Абазин, З. Іскра та інші козацькі ватажки. Очолив боротьбу С. Палій. Майже всі правобережні землі опинилися в руках повстанців. Поляки утримували лише Волинь.

У січні 1703 р. польський уряд кинув на придушення повстання великі каральні війська. Самусь змушений був відступити з Поділля на Київщину.

Київщина залишалася під контролем Палія і Самуся.

Навесні 1704 р. повстання розгорілося з новою силою. Палій та інші керівники повстання вирішили присягнути на вірність російському цареві й українському гетьманові. Росія не наважилася відкрито приєднати Правобережжя, щоб не порушувати «Вічний мир» (Польща була її союзницею у війні проти Швеції).

Російські війська з козаками І. Мазепи виступили в похіду Польщу на допомогу польському королю проти шведів.

Із вступом Мазепи на Правобережжя навесні 1704 р. повстанню було покладено край. Правобережні землі фактично підпорядкувалися українському гетьманові. Були створені нові полки.

Робота з документом

Документ. М. Аркас про похід І. Мазепи на Правобережжя

«...У квітні 1704 року цар наказав Мазепі виступати з України з усім військом на поміч польському королеві. Мазепа... коло Києва перейшов Дніпро і 15 червня отаборився коло Паволочі; сюди ж прибув до нього із своїми полочанами і Семен Палій... Мазепа вітав його приязно, а тим часом нишком листувався з князем Головіним. 10 липня він покликав

Палія і став дорікати йому, що його козаки свавільно розправляються з... панами і не се скаржиться король. «На те вони люди вольні, — одказав Палій. — Що я з ними подію?» Тоді гетьман переказав йому царське бажання, щоб він їхав у Москву. «Нема чого мені туди їхати», — одмовив Палій і хотів іти до свого обозу, але Мазепа не пустив його і зараз написав про се Головінові, а 2 4 серпня сповіщав його, що під караулом одпровадив Палія... у Батурин...» (Козацькі ватажки та гетьмани України. — Львів, 1991. — С. 102–103)

Завдання

1. Яку роль відіграв у національно-визвольному повстанні на Правобережжі Іван Мазепа?

2. Як ви розцінюєте вчинок Івана Мазепи? Подумайте, якими мотивами він керувався, беручи участь у придушенні повстання?

Висновок. Іван Мазепа взяв участь у придушенні повстання, керуючись загальнодержавними інтересами:

а) він побоювався селянських заворушень на Лівобережжі, що могло призвести до послаблення його влади;

б) дбав про зміцнення гетьманської влади в Україні:

в) намагався об’єднати під своєю булавою землі по обидва береги Дніпра: Лівобережну і Правобережну Україну.

Після поразки повстання починається активне відновлення польсько-шляхетських порядків на Правобережжі. Землі регіону знову були поділені на Брацлавське, Волинське, Київське та Подільське воєводства. Відновивши свою владу над землями Правобережжя, магнати зрозуміли, що умовою їхнього збагачення є відродження та господарське піднесення краю. Саме тому вони почали створювати в межах своїх володінь «слободи», у яких селяни на певний час звільнялися від податків. Проте закінчення пільгових років, вимоги землевласників виконувати панщину та натуральні повинності, які супроводжувалися посиленням наступу уніатства на права православних, постійно спричиняли соціальне напруження на Правобережжі.

Значення повстання Значення діяльності С. Палія
Селянсько-козацьке повстання 1702–1704 рр. на Правобережжі мало національно-визвольний характер. Повстанці боролися за возз’єднання Правобережжя з Гетьманщиною. Об’єктивно повстання сприяло тому, що на певний час значна частина Правобережжя фактично булла возз’єднана із Гетьманщиною Палію належить велика заслуга у відродженні української державної традиції на Правобережжі. Він зробив неабиякий внесок у заселення українських земель цього регіону, а також очолив визвольну боротьбу проти польського панування за возз’єднання Правобережної України з Гетьманщиною
Кiлькiсть переглядiв: 16

Коментарi