• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Григорію Сковороді - 300 років!

Григорій Савич Сковорода (22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.

/Files/images/2104.jpgГригорій Сковорода народився в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що нині на Полтавщині, у небагатій козацькій родині. Після здобуття початкової освіти в сільській школі, з 1734 року (Григорію 12) навчався у Києво-Могилянській академії. Його навчання в Академії, з перервами, тривало до 1753-го. Її бібліотека стала для нього джерелом знань. У навчанні був перший, і всі найкращі похвали належали йому. Протягом навчання в Академії вивчив латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку й інші мови, ознайомився з творами багатьох філософів та письменників, від античних до йому сучасних. У 1741 році Григорія забрали до Петербурга для співу в придворній капелі, звідки він повернувся у 1744-му. Згодом, в 1745–1750 роках, Сковорода їде до Європи: спершу до Угорщини в складі царської місії під проводом Ф. Вишневського, далі — до Словаччини (Братислава) й Австрії (Відень). Перебування Сковороди в Італії, Німеччині й Польщі не підтверджено документами. Після мандрівки він повернувся в Україну, працював професором у Переяславі, в Харкові, приватно перекладав Плутарха, писав свої твори. Саме в цей час мислитель зустрічає одного з найвідданіших учнів, Михайла Ковалинського, який після смерті вчителя написав його біографію, докладну, ґрунтовну, на яку посилалися й посилаються всі дослідники творчості великого мудреця. Саме в листах до нього Григорій Савич висловлював найважливіші ідеї, що згодом ставали основою філософських трактатів. Про стиль його життя з харківського періоду його перший біограф пише: «Уставав дуже рано, їв раз на день, без м’яса і риби, був завжди веселий, сильний, рухливий, з усього задоволений, до всіх добрий, усім готовий послужити. Поважав і любив добрих людей без різниці їх стану, навідувався до хворих, розважав сумних, ділився останнім з тим, хто нічого не мав». («Житіє Сковороди»).

Під кінець 70-х років XVIII ст., після різних конфліктів з владою, Григорій Сковорода обрав зовсім новий і незнаний до того стиль життя, а саме — мандрівку. І ця мандрівка тривала до самої смерті, майже тридцять років. Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами. У ній ніколи не розлучався філософ із Біблією, сопілкою або флейтою і своїми писаннями. Слава про нього йшла всюди, і кожний, чи то пан, чи селянин хотів його побачити й почути. Тож аудиторія його була дуже численна і різнорідна, і всі розуміли його — речника великої правди.

Слава про Сковороду йшла так далеко, що про нього довідалась і цариця Катерина II, і забажала його побачити. Через свого поручника Потьомкіна вона послала Сковороді запрошення переселитись з України в Петербург. Посланець цариці застав Сковороду на краю дороги, де він відпочивав і грав на флейті, а недалеко нього паслась вівця того господаря, в якого філософ затримався.

Приятель і життєписець Сковороди Ковалинський засвідчував:


“Коли писав Сковорода для свого краю, то і вживав деколи української мови та правопису, вживаного в українському виговорі. Він любив завжди свою природжену мову. Дуже любив свій рідний край, свою любу Україну й коли відлучався за її межі, обов’язково прагнув скоріше туди повернутися і бажав там померти. Він висловлює це в багатьох місцях своїх творів. «Всяк должен узнать свой народ і в народі себе.”

Літературний вернісаж за творами В.О. Сухомлинського

/Files/images/20181016121052.jpgЗ метою ознайомлення учнів із життям і творчістю видатного педагога і письменника В.О.Сухомлинського, викликати інтерес до творів великого Учителя, наслідувати позитивні риси героїв прочитаних оповідань; виховувати в учнів почуття чуйності, доброти, милосердя, поваги до старших у 4-Б класі був проведений літературний вернісаж за творами В.О. Сухомлинського шкільним бібліотерарем Куцою Т.І. та класним керівником Гавриловою О.М., в ході якого учнів ділилмся прочитаними оповіданнями, обговорювали та аналізували їх.

Пікнік за творами Сухомлинського з учнями 3А класу

/Files/images/bblotekar/SAM_0822.JPG

Василь Олександрович писав: "Я не відчував би всієї краси літнього світанку в селі, якби в далекому дитинстві мене не вразили до глибини душі прочитані матір'ю слова Шевченка "Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють, між ярами, над ставами верби зеленіють...”.

12 жовтня був проведений захід у 3А класі "Пікнік за творами Василя Сухомлинського" на чолі з шкільним бібліотекарем Куцою Т.І.

Тетяна Іванівна розповіла дітям, що у Василя Олександровича – казка – це мова, за допомогою якої можна говорити з дітьми на тонкі теми, співзвучні їхнім душам. Завдяки казковій історії смисл цінності усвідомлюється точніше, переживання цінності стає гостріше і живіше. Казки – це ще й філософська, виховна система, спрямована на гармонізацію людини, на формування у неї усвідомленого сприйняття подій життя, а також життєстійкості та успішності в соціальних відносинах

Діти підготівали найулюбленіші твори. Розповіли про гарні вчинки дітей, любов та повагу до старшого покоління. Також намалювали малюнки за своїми улюбленими творами, це "Завжди говори добро", "Дятел та білочка", "Поважай старших". "Сива волосинка", та ін.

Читання та інсценування опівань В. О. Сухомлинського

/Files/images/SAM_0737.JPG

Метою заходу було:

на прикладах змісту казок В.Сухомлинського донести до свідомості учнів, що доброта — найкраща риса характеру людини; ознайомити з поняттями «добро» та «доброта», ввічливість;

викликати захоплення красою доброго вчинку;

розширювати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між подіями у художніх творах та у власному житті;

виховувати потребу в самовдосконаленні та самовихованні;

прагнення творити добро і цінувати його;

бажання самовдосконалюватись, об’єктивно оцінювати свої вчинки і вчинки людей, які тебе оточують;

допомогти учням усвідомити, що добро потрібне кожній людині.

Учні 3А класа провели читання та інсценування оповідань Василя Сухомлинського разом з шкільним бібліотекарем Куца Т.І.

Театралізована діяльність допомагає дитині глибше пізнати себе, викликати естетичні почуття та емоції. Цей особливий вид мистецтва містить в собі синтез і художнього слова, і музики, і живопису, і літератури...

Флешмоб «Читаємо Сухомлинського»

/Files/images/SAM_7728.JPGМета флешмобу – вшанування пам’яті українського педагога-гуманіста Василя Сухомлинського, дослідження його творчих ідей та літературної спадщини. За своє життя Василь Олександрович написав 48 монографій та понад 600 статей. Окрім наукового доробку він є автором понад 1500 оповідань, казок, притч і новел для дітей.

Девіз: Одному читати добре, та разом - краще!

Під час прогулянки серед природи учні 5-Б класу ( кл.керівник Пантелей Г.Г.) разом з бібліотекарем ЦРБ прочитали оповідання В.О.Сухомлинського "Чому опадає листя з дерев ". Цим оповіданням В. Сухомлинський зацікавив і викликав допитливість, спостережливість до таємниць в природі.

Екскурсії - один з основних видів занять і особлива форма організації роботи з екологічного виховання, одна з дуже трудомістких і складних форм навчання.

Урок милування природою показав , як важливо спостерігати, думати, мислити, закохуватися в рідне довкілля

Кiлькiсть переглядiв: 2441

Коментарi